Так хто ж винайшов радіо?!
Підготував В.Марценюк (UT8NV)
     У жовтні 2016-го виповнюється 150 років з часу проведення перших бездротових зв’язків через радіоефір. Так, у 1866 році американський дантист Малон Луміс заявив про те, що він відкрив спосіб безпровідникового зв’язку. Такий зв’язок був практично здійснений Лумісом  за допомогою двох електричних проводів, піднятих в атмосферу за допомогою двох повітряних куль. Ці кулі грали роль передавальної та приймальної антени. Відкриття Малоном Лумісом процесу передачі сигналів через ефір (а іншими словами, відкриття Радіо) відбулося більш ніж за двадцять років до дослідів Генріха Герца (1888 рік, дальність передачі становила 20 сантиметрів) і близько тридцяти років до демонстрації винаходів Ніколи Тесла (1893 запатентував передавач, 1895 запатентував приймач), Попова (1895 рік, дальність передачі становила 64 метра) і Марконі (1896 рік, дальність передачі становила близько 9 миль - десь 14 кілометрів).
    Mahlon Loomis народився 21 липня 1826 року в Oppenheim, Нью-Йорк. Був 4-ю дитиною у сім’ї з 9 дітей. Батько Натан Луміс був професором і засновником Американського національного Альманаха. У 1848 році вивчав зуболікування у Клівленді. У 1849 році Малон практикував зуболікування у Вашінгтоні, а потім працював подорожуючим дантистом. В 1856 після одруження заснував власну практику у Вашингтоні, DC. Пізніше він переїхав у місто Terra Alta, наслідуючи майно брата Джорджа, що знаходилось там.
    Близько 1860 року, Mahlon Loomis зацікавився експериментами з електрикою, і його перший результат був досягнутий у вимушеному прискоренні зростання рослин в установках. Цього досягалось за допомогою металевих тарілок з'єднаних з електричним потоком, що поставлявся батареями.
    У цей же період Mahlon зацікавився використанням електричних зарядів, що отримувались від верхніх шарів атмосфери за допомогою "повітряних куль", що несли металеві дроти. Ці електричні заряди викорстовувались, як заміна батареї в телеграфних схемах. Спочатку він планував використовувати це природне джерело електрики до заміщення батарей в телеграфних лініях зв’язку. Як відзначається у багатьох посиланнях, це було практично досягнуто в телеграфній лінії, яка була 400 миль завдовжки.
    Пізніше, базуючись на експериментах у цій області, Mahlon виявив, що "повітряна куля", послана вгору на металевій проволоці,  впливатиме на зміну потоку у металевому проводі іншої "повітряної кулі", який знаходиться на деякій відстанні від першої "кулі". Це направило його на шлях розвитку цього і розробки систем безпровідної телеграфії для практичного використання на значні відстанні.
    У Бібліотеці Конгресу США зберігається журнал Loomisа. Запис, датований 20 лютого 1864 року, говорить: "Я впродовж років рухався до вивчення процессів телеграфних комунікації, які можуть здійснюватись через Океан без будь-яких дротів, а також від пункту до пункту на Землі, також обходячись без дротів”.
    Окремі історичні джерела вказують, що перший зв’язок через ефір був проведений Лумісом у жовтні 1866 року. Інші джерела говорять про 1868 рік, коли  у присутності свідків були запущені "повітряні кулі" на двох вершинах  Блакитних Гір Ridge в Графстві Loudon, VA.
    Використовувався мідний дріт для утримування "повітряних куль". Відстань між вершинами склала 14 миль. Про це свідчили сенатор Pomeroy і член палати представників Bingham. Є деяка невідповідність відносно відстані в різних записах, які існують, проте в картинці, яку намалював сам Mahlon Loomis, 14 миль згадано. Цей і інші малюнки і записи є на файлі у Бібліотеці Конгресу США.
    Від однієї гірської вершини Малон направив вгору "повітряну кулю", низ, якої, був покритий тонкою мідною марлею, до якої був прикріплений відрізок мідного дроту. Він під'єднав цю апаратуру до гальванометра, який іншим кінцем схеми з'єднався із землею. Негайно гальванометр показав проходження струму! Потім він встановив ідентичне спорядження на гірській вершині на відстані 14 миль для передачі. Коли Малон торкався дротом від "повітряної кулі" на декілька  секунд до землі, то цією дією зменшував напругу заряду стратосфери і знижував рівень відхилення в гальванометрі, під’єднаному до іншого "повітряного змія" в першому розташуванні. Інколи виникали проблеми з такою системою зв’язку. Коли одна із "повітряних куль" знаходилася на неправильній висоті, то система могла не працювати. Це наштовхувало Loomisа на припущення, що  існують різні області в атмосфері, і залежно від того, в якій області ви знаходились, то зв’язок працював би, чи ні.
    1869 року сенатор Чарльз Sumner представляє в Сенаті США  "Біль про повітряну телеграфію". Він запросив 50 тисяч доларів на запровадження "Компанії повітряної телеграфії Луміса". Біль був модифікований і проходив ще раз розгляд у 1873 році. Завершальна версія запровадила компанію, але не дала нічого з фінансування.
    У 1870 році був здійснений зв’язок між двома суднами на бухті Chesapeake, на відстані двох миль. Пізніше у 1870-х забезпечені надійні комунікації на відстані понад 20 миль. У 1880 році працює зв’язок в Terra Alta між подорожньою станцією і аптекою.
     Loomis так писав про свій Винахід:
"Я знаю, що я розцінююсь як дивакуватий, можливо як повний дурень, і відносно останнього, можливо я такий і є, бо я не зміг відкинути цю річ повністю і звернув свою увагу на заробляння грошей". Я не лише виявив новий світ, але і засоби, щоб вторгнутися в нього. Моя компенсація - бідність, презирство, зневага, забуття. У віддаленому майбутньому, коли можливості цього відкриття будуть більш повно розвинуті, громадська увага буде спрямована його авторові, і конгресові записи поставлятимуть безперечний доказ, що честь відкриття  належить мені".
    Вклад Loomisа у світову науку
1. Вперше у світі використано в комплекті aнтену з системою заземлення.
2. Вперше у світі здійснена експериментальна передача телеграфних сигналів через ефір без використання проводів.
3. Вперше використані "повітряні кулі", щоб підняти вверх антену.
4. Вперше у світі запропонована  вертикальна антена (сталева лозина, що монтувалась на вершині деревяної вежі).
5. Сформульовано ідею про хвилі, що поширюються в різні сторони від антени.
6. Отримано перший у світі патент для здійснення безпровідної (ефірної) телеграфії.
    Loomis помер 13 жовтня, 1886 в Terra  Alta, де він є похованим  біля Західного Віргінського шосе. На кладовищі в Terra Alta є могильна плита з написом: „Тут похований Dr.mahlon Loomis, посилач перших повітряних сигналів, 1866-73, піонер з безпровідної телеграфії. Сигнали було послані на 14 миль, використовуючи "повітряні змії", що тримались мідними дротами. Запатентовано в 1872 році. Компанія зареєстрована Конгресом у 1873 році”.

    Історичні джерела:
1.American Treasures of the Library of Congress
2. http://www.smecc.org/mhlon_loomis.htm Mahlon Loomis - First Wireless Telegrapher
3. Appleby, Thomas 1967. Mahlon Loomis Inventor of Radio. Thomas Appleby 145 pages. ASIN: B0006BQ1TC
4. Anton A. Huurdeman (2003). The Worldwide History of Telecommunications. John Wiley & Sons. p. 200. ISBN 978-0-471-20505-0.
5. Shaw, E. C. (1979). DX-ing according to NASWA. Liberty, Ind: North American Short Wave Association.
6. Patent # 129,971 dated July 30 1872 issued to Mahlon Loomis
7. "How Radio Grew up" by Robert H. Marriot Radio broadcast Dec. 1925
8. Radio Theory and Operating by Mary Texanna Loomis (1925)
9. "Wireless Pioneer in Virginia" by Theodore M Hannah Virginia
10. Cavalcade volume 12 #3 winter 1962-63
11. "Inventor of Wireless Telegraphy" New England Magazine by G. Loomis Volume 24, 1901, page 145+
12. "Loomis Bills" from Association of Lynchburg General electric Engineers COMMUNICATOR December 1965
13. "Man Before Marconi" QST , by J.B. Lebo QST Aug 1948 pages 42-44
14. Dictionary of American Biography Page 399-400
15. "Sparks Journal" Vol. 2, No. 1 - 1978. Published by The Society of Wireless Pioneers.
The inventor of radio - 190 years
Портрет Малона Луміса зроблений приблизно в 1865 році


History
Home            History            Rules            Stations & operators           ENxNML spots            TOPs            Logs             Request & contact             Forum